У річницю Чорнобиля над Україною знову нависають ядерні страхи

У неділю минає 40 років від аварії на Чорнобильській АЕС — дати, що знову підсвічує давні й нинішні ядерні страхи в Україні. На тлі понад чотирьох років повномасштабної війни, яка вивела атомні станції на лінію ризику, експерти ООН у четвер попередили: бойові дії мають «серйозні наслідки для ядерної безпеки й захищеності в Україні» і становлять пряму загрозу не лише для українців, а й для населення по всій Європі.

Шон Берні, давній ядерний експерт команди Ґрінпіс в Україні, за останні 18 місяців тричі стояв перед бетонним саркофагом над згарищем зруйнованого 4-го енергоблоку. За його словами, видовище «поза межами розуміння». Рівні радіації на цьому майданчику сягають до тисячі разів вище за те, з чим пересічна людина стикається щодня; без захисного спорядження це смертельна доза.

Матеріали, що лишилися у Чорнобилі, будуть небезпечними десятки тисяч років — фактично, як каже Берні, «на решту часу». Країна, що найбільше зазнала шрамів від Чорнобиля, водночас суттєво покладається на атомну генерацію. Одна з її великих АЕС перебуває під контролем Росії, інші працюють на тлі постійних атак на українські підстанції.

Побоювання нової ядерної аварії не зникають. 26 квітня 1986 року під час невдалого випробування безпеки реактор втратив потужність. Команда зняла більшість контрольних стрижнів, які мали уповільнювати реакцію, а коли спробувала повернути їх, процес вийшов з-під контролю.

Реактор перегрівся, ядерне паливо зазнало впливу охолоджувальної води, що стрімко перетворилася на некерований паровий тиск. Вибухи миттєво забрали життя двох людей і зірвали з даху блоку близько 200 тонн бетону та палаючого ядерного палива, що засипало територію і спричинило масштабні пожежі.

Радіоактивні викиди понеслися на захід і північний захід, не зважаючи на кордони. Датчики спрацьовували по всій Європі, а на фермах аж у Шотландії обмеження діяли впродовж десятиліть: сильні дощі в перші дні після аварії «вбили» радіонукліди в ґрунт і в організми худоби.

У найближчі дні найгострішою проблемою став радіоактивний йод, який накопичується у щитоподібній залозі. Хоча точна кількість постраждалих невідома, у наступні роки в Україні, Білорусі та частині Росії зафіксували помітне зростання діагнозів раку щитоподібної залози.

Викиди радіоактивних речовин у довкілля тривали багато місяців. Масштабні наслідки згодом пов’язали з недосконалістю конструкції реакторів і прорахунками в експлуатації. Водночас падіння довіри підживило антиядерні рухи в Європі та стимулювало інвестиції у відновлювану енергетику, зокрема сонячну.

Попри міжнародний тиск, останній реактор на майданчику ЧАЕС виробляв для України життєво важливу електроенергію до 2000 року. Оцінки людських жертв і досі різняться. В оцінці Національної академії медичних наук України 2022 року визнано 41 000 смертей, тоді як інші джерела називають діапазон від 4 000 до 30 000.

Сьогодні фахівці, які повертаються на Чорнобиль, зазвичай зупиняються у однойменному містечку. Іноді вони зазирають до Прип’яті — колись жвавого, спеціально збудованого міста за дві милі від станції, яке нині поглинула рослинність; стовбури й гілки дерев просякнуті радіоактивним цезієм.

Дикі тварини вільно бродять порожніми вулицями та парками, і повний масштаб впливу тривалої радіоактивності на їхні організми залишається невідомим. Крани, завезені для робіт на так і не добудованих п’ятому й шостому енергоблоках, і досі височіють над місцем. На тлі війни застереження ООН нагадують: питання ядерної безпеки в Україні — це не лише її внутрішній виклик.

Ризики мають транскордонний вимір, і побоювання нового лиха не відступають.