В Україні зареєстровано понад 225 тис. воєнних злочинів; Верховний Суд розглянув більш як 40 справ — Кравченко

В Україні зареєстровано понад 225 тисяч воєнних злочинів, а національні суди вже розглянули тисячі пов’язаних із ними проваджень. Про це заявив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час міжнародної конференції, присвяченої використанню правових механізмів у війні, наголосивши, що право стало одним із ключових інструментів протидії збройній агресії.

За його словами, досвід продемонстрував недостатню ефективність чинних норм міжнародного права для запобігання агресії. Кравченко зазначив, що реакція міжнародної спільноти на події 2014 року — окупацію Криму та початок бойових дій на сході України — не відповідала масштабові порушень.

Для України це стало безпрецедентним викликом: у правовому полі з’явилися нові явища й терміни — «гібридна війна», «антитерористична операція», «операція Об’єднаних сил». Працювати за нормами мирного часу в умовах війни було непросто, але цей період дав змогу краще підготуватися до складніших питань у майбутньому.

Новий етап правозастосування, підкреслив Голова ВС, розпочався після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році. Уже в перші місяці війни судді активно зверталися до положень Женевських конвенцій, інтегруючи їх у національну практику та переосмислюючи їхні, сформовані майже століття тому, засади.

Це стало основою для вироблення нових підходів у справах, пов’язаних із війною. Офіційні дані свідчать: до судів першої інстанції вже надійшло понад 3 тисячі кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Понад 2 тисячі з них розглянуто, понад 200 справ переглянуто в апеляційному порядку, а більш як 40 — у Верховному Суді.

Значний обсяг роботи припадає на судовий контроль на стадії досудового розслідування, де формується доказова база, від якої залежить подальша ефективність притягнення винних до відповідальності. Кравченко окремо підкреслив, що розгляд більшості таких справ є завданням національної судової системи і нині це — щоденна практика із напрацьованими правовими позиціями щодо складних і нових питань.

Серед ключових висновків Верховного Суду Голова ВС назвав позицію Великої Палати щодо суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 Кримінального кодексу України. У ній, зокрема, відмежовано суб’єктів цього злочину від осіб зі статусом комбатантів.

Такий підхід узгоджується з міжнародно-правовою концепцією «злочину керівництва» й наголошує, що відповідальність за агресію несуть насамперед особи, які здійснюють політичне чи військове керівництво державою. Верховний Суд також сформував правові підходи до кваліфікації дій за ст.

438 КК України та забезпечив сталість практики у справах про злочини проти основ національної безпеки, корупційні правопорушення і правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. У цивільній юрисдикції Верховний Суд врегулював питання застосування судового імунітету держави-агресора у справах про відшкодування шкоди.

Крім того, як зазначив Кравченко, національні суди забезпечують утвердження принципу справедливості у питаннях притягнення представників держави-агресора до кримінальної відповідальності: у порядку in absentia за ч. 3 ст. 110 КК України вже засуджено понад пів сотні депутатів державної думи РФ.

Кравченко також зауважив, що війна актуалізувала не лише застосування, а й подальший розвиток міжнародного права відповідно до сучасних умов збройних конфліктів, а українська судова практика послідовно інтегрує ці стандарти в національну правову систему.