Аналітики: формула «територія в обмін на гарантії» не зупинить війну в Україні
Переговори про завершення війни в Україні, які ведуться за участю США, поставлені на паузу. Фокус Вашингтона на Ірані може бути безпосередньою причиною, але, на думку аналітиків Самуела Чарапа та Дженіфер Каванах, справжня проблема — у самій архітектурі мирного процесу, побудованій навколо торгу «територія в обмін на гарантії».
За їхнім описом, адміністрація Дональда Трампа зосередилася на базовій угоді: для завершення війни Україна віддає Росії ще частину своєї території — зокрема майже 20% Донбасу, який Київ все ще контролює — в обмін на зобов’язання безпеки від США та Європи. «Американці готові фіналізувати гарантії безпеки на високому рівні, щойно Україна буде готова вийти з Донбасу», — сказав президент Володимир Зеленський у березневому інтерв’ю.
А за формулюванням віцепрезидента США Дж. Д. Венса, «росіяни хочуть певні шматки території, більшість з яких вони окупували, але деякі — ні. Саме тут і є «м’ясо» переговорів. Українці хочуть гарантій безпеки, росіяни — певної кількості території».
Автори визнають прагнення до узгодженого завершення бойових дій, враховуючи величезні руйнування для України, регіональної та міжнародної безпеки, світової економіки та військових запасів США і союзників. Однак, на їхню думку, угода, збудована на обміні земель на гарантії, уже виявилася нежиттєздатною й імовірно не спрацює надалі.
Такий підхід, пишуть вони, перебільшує значення території для Кремля, завищує вагу західних гарантій для Києва і не вирішує головної перепони завершення будь-якої війни — проблеми «достовірного зобов’язання», тобто переконливості обіцянок сторін реально дотримуватися миру.
Щоб подолати цю перепону, американським переговорникам, стверджують Чарап і Каванах, потрібна інша, більш всеосяжна архітектура. Йдеться про домовленість, яка одночасно дасть Україні засоби для самозахисту та стримування можливого майбутнього вторгнення і запевнить Росію, що Київ не стане плацдармом для НАТО та намагатиметься відновити територіальну цілісність виключно немілітарними засобами.
Переговори мають розглядатися не як бартер «земля за гарантії», а як підмурівок до стабільних — хай і ворожих — відносин між Росією та Україною і в перспективі між Росією та НАТО.
На перший погляд, така торгова формула виглядає логічною: російський президент Володимир Путін висував вимогу решти Донбасу як передумову до режиму припинення вогню, а Київ неодноразово заявляв, що змістовні гарантії безпеки є необхідною складовою будь-якого врегулювання.
Але, підкреслюють автори, цей підхід уже не дав результату. Навіть комплексніша угода може не спрацювати, визнають вони. Вірогідно, Кремль не погодиться на менше, ніж підкорення всієї України. Втім, структура, що прямо звертається до базових безпекових занепокоєнь сторін, дає бодай шанс подолати взаємні загрозові сприйняття і, як наслідок, досягти тривалого миру.